Брегг Генрі (2.06.1862-12.03.1942) — англійський фізик, член Лондонського королівського товариства (1907), його президент у 1935—40. Народився в Уїгтоні. Закінчив Кембриджський університет (1885). У 1885-1908 — професор Аделаїдського (Австралія), у 1909—15 — Лідського, у 1915—23 — Лондонського університетів. З 1923 — професор і директор Королівського інституту (Лондон). Роботи присвячені дослідженню рентгенівських променів, проникної та іонізуючої здатності швидких заряджених частинок, рентгеноструктурному аналізу, рентгенівській спектроскопії. Використовуючи явище дифракції рентгенівських променів на кристалах, спільно зі своїм сином Л. Бреггом уперше здійснив (1912) дослідження кристалічних структур, дав експериментальний доказ періодичності атомної структури кристалів. Аналізуючи відбиття монохроматичного рентгенівського випромінювання від різних перерізів плоскопаралельних конфігурацій атомів у кристалічній ґратці, вони визначили довжину хвилі випромінювання і тип симетрії ґратки (константи ґратки). Розробив метод рентгенографічного аналізу кристалічних структур — метод обертового кристала — для дослідження рентгенівських спектрів, винайшов (1913) рентгенівський спектрометр. Експерименти Бреггів з вивчення структур кристалів поклали початок рентгеноструктурному аналізу і рентгенівській спектроскопії. За великий внесок у вивчення структури кристалів за допомогою рентгенівських променів Г. Брегг (разом із сином) удостоєний у 1915 Нобелівської премії. Вивчав гальмівну здатність різних елементів, встановив, що альфа-частинки мають певний пробіг; досліджував питому іонізацію, створювану альфа-частинками в повітрі на різних відстанях від джерела (крива Брегга).
Автор кількох науково-популярних книг, у т. ч. перекладених на російську мову. Член низки академій. Медалі Б. Румфорда (1916), Коплі (1930). У 1923-30 — президент Міжнародного союзу чистої і прикладної фізики.