Гольдхабер Моріс ( народився 18.05.1911)-американський фізик, член Національної АН (1958). Народився у Львові. Навчався в 1930-33 у Берлінському університеті, закінчив Кембриджський університет (1936), де працював в 1936-38. В 1938—50 — професор Іллінойського університету, з 1950 — в Брукхейвенській національній лабораторії (в 1961—73—директор). Роботи в галузі атомної і ядерної фізики, нейтронної фізики, фізики елементарних частинок, космології. Спільно з Дж. Чедвіком відкрив в 1934 ядерний фотоефект і передбачив (1935) бета-розпад вільного нейтрона, здійснив (1934 — 36) розщеплення повільними нейтронами ядер низки легких елементів (літію, бору, азоту). Відкриті реакції, зокрема Li6 + n -> He4 + H3 (1934-35) і N14 + n -> C14 + p (1936) мали велике значення як джерело здобуття відповідно радіоактивних тритію Н3 і вуглецю С14. В 1937 виконав перші систематичні дослідження розсіювання повільних нейтронів ядрами і здобув значення їхнього поперечного перерізу (використане в перших ядерних реакторах). В 1940 показав, що берилій можна використовувати як сповільнювач нейтронів. В 1948 з Е. Теллером передбачив резонансне розсіювання на ядрі (гігантський резонанс) і в 1950 спостерігав його. Виміряв (1958) спіральність нейтрино (дослід Гольдхабера). Провів експеримент з перевірки закону збереження електричного заряду, встановив, що період напіврозпаду для процесу е- -> ν + γ перевищує 1019років. В 1956 розробив схему класифікації елементарних частинок, поклавши в основу три частинки — протон, нейтрон і негативний каон (модель Гольдхабера). Висунув гіпотезу про Всесвіт на ранній стадії його еволюції. За дослідження електромагнітних і слабких взаємодій у ядрах удостоєний в 1971 премії Т. Боннера.