Лондон Гейіц (7.02.1907-3.08.1970) — англійський фізик, член Лондонського королівського товариства (1961). Народився в Бонні. У 1926—31 навчався в Боннському університеті, Вищій технічній школі в Берліні та Мюнхенському університеті, у 1934 здобув ступінь доктора філософії Бреславльського університету. З 1936 жив в Англії. У 1936—40 працював у Бристольському університеті, у 1941—46 — у Департаменті наукових і технічних досліджень, з 1946 — в Атомному центрі в Гарвеллі.
Роботи стосуються надпровідності, надплинності гелію, кріогенної техніки, розділення ізотопів, нейтронної фізики. У 1935 разом з Ф. Лондоном розробив феноменологічну теорію надпровідності, запропонувавши рівняння для опису поведінки надпровідників у слабких магнітних полях (рівняння Ф. і Г. Лондонів). Дав перший експериментальний доказ гіпотези про існування енергетичної щілини в мікрохвильовій області, виміряв поверхневий опір надпровідників (1940). Запропонував метод отримання температури нижче 0,1 К шляхом змішування ізотопів гелію, висунув (1962) ідею кріостата розчинення 3He в 4He. Розробив методику отримання надпровідних магнітів для створення сильних магнітних полів. Запропонував метод виділення ізотопу уран-235. У 1940 відкрив аномальний скін-ефект у металах.