Пауелл Сесіл Френк (5.12.1903-9.08.1969) — англійський фізик, член Лондонського королівського товариства (1949). Народився в Тонбриджі. Закінчив Кембриджський університет (1925) і працював у Кавендішській лабораторії, де в 1927 здобув ступінь доктора. З 1927 — у Бристольському університеті (з 1948 — професор і з 1964 — директор лабораторії).
Роботи в галузі фізики космічних променів, ядерної фізики, мезонної фізики, фізики елементарних частинок. Удосконалив фотографічну техніку спостереження ядерних процесів, зокрема виготовлення високочутливих товстошарових фотоемульсій. У 1947 разом з Ч. Латтесом і Дж. Оккіаліні відкрив заряджені піони (Нобелівська премія, 1950). Перший надійно довів у 1949 існування каонів. Виявив новий канал розпаду тау-мезона (каона), що згодом призвело до відкриття порушення закону збереження парності.
Організатор численних експедицій з вивчення космічних променів за допомогою великих стратостатів (у 1952 —61 — директор Європейської експедиції висотних вимірювань на повітряних кулях в Італії). Отримані в цих експедиціях наукові матеріали стали надбанням багатьох лабораторій світу.
Активний громадський діяч, протягом 1957—62 очолював Всесвітню федерацію наукових працівників, був активним учасником Пагуошського руху, головою постійного Пагуошського комітету (з 1967). Створив школу фізиків (Е. Буроп, Ч. Латтес, М. Менон, Д. Перкінс та ін.). Член низки академій наук, зокрема іноземний член АН СРСР (1958). Золота медаль М. В. Ломоносова (1967), медаль Д. Юза (1949), Королівська медаль (1961).