Томсон (Кельвін) Вільям (26.06.1824—17.12.1907) — англійський фізик, один із засновників термодинаміки, член Лондонського королівського товариства (1851), президент у 1890—95. У 1892 здобув титул лорда Кельвіна. Народився в Белфасті. Закінчив Кембриджський університет (1845). У 1846-99 — професор університету в Глазго (у 1846 організував одну з перших фізичних лабораторій), з 1904 — президент.
Праці стосуються термодинаміки, гідродинаміки, електромагнетизму, пружності, теплоти, математики, техніки. У 1851 сформулював (незалежно від Р. Клаузіуса) другий закон термодинаміки: «у природі неможливий процес, єдиним результатом якого була б механічна робота, здійснена за рахунок охолодження теплового резервуару». Відповідно до цього формулювання другого закону термодинаміки (за Томсоном) було доведено неможливість вічного двигуна другого роду. Однак, виходячи з відкритого закону термодинаміки і застосовуючи його до Всесвіту як до цілого, дійшов (1852) хибного висновку про неминучість «теплової смерті Всесвіту» (гіпотеза теплової смерті Всесвіту). Неправомірність такого підходу і хибність гіпотези довів Л. Больцман.
Широко застосовував термодинамічний метод для пояснення різних фізичних явищ. Увів у 1848 поняття абсолютної температури й абсолютну шкалу температури, названу його ім'ям (шкала Кельвіна). Показав, як температура кипіння рідини залежно від тиску пов'язана з теплотою пароутворення, об'ємом рідини й парою, що з неї утворилася, встановив у 1870, що пружність насиченої пари залежить від форми поверхні рідини. Разом із Дж. Джоулем встановив у 1853—54 зміну температури газу при його повільному стаціонарному адіабатичному протіканні крізь пористу перегородку (ефект Джоуля—Томсона). Використання цього ефекту є одним з основних методів здобування низьких температур.
Відкрив у 1856 третій термодинамічний ефект (ефект Томсона): якщо вздовж провідника, яким тече електричний струм, існує перепад температур, то, крім джоулевого тепла, в об'ємі провідника залежно від напрямку струму виділяється або поглинається ще певна кількість теплоти (теплота Томсона). Побудував термодинамічну теорію термоелектричних явищ.
Плідно працював у галузі вивчення електричних і магнітних явищ, зокрема вивчав магнітні властивості кристалів. Відкрив у 1851 зміну питомої електропровідності феромагнетиків при їх намагнічуванні (ефект Томсона). Сконструював низку високочутливих електрометрів і гальванометрів, універсальний компас та інші прилади. Дав розрахунок електричних коливань у контурі, вивівши в 1853 формулу залежності періоду власних коливань у контурі від його ємності й індуктивності (формула Томсона). Встановив (1856) зміну опору металів у магнітному полі, перпендикулярному струму. Теоретичні дослідження Томсона з електромагнетизму і низка його технічних винаходів значно сприяли практичному здійсненню телеграфного зв'язку, зокрема трансатлантичним кабелем, у прокладанні якого він брав активну участь.
Відомі його дослідження з теплопровідності, які він намагався використати для розрахунку віку Землі, вивчав проблему обертання Землі навколо осі, дійшов висновку, що морські припливи й відпливи впливають на це обертання. Висунув (1902) гіпотезу про будову атомів, здійснив розрахунки розмірів молекул і т. д.
Член багатьох академій наук і наукових товариств, зокрема Петербурзької АН (1896).