Природні системи одиниць, системи, в яких за основні одиниці прийнято фундаментальні фізичні константи, такі, наприклад, як гравітаційна стала G, швидкість світла у вакуумі с, стала Планка h, стала Больцмана k, число Авогадро NA, заряд електрона е, маса спокою електрона me. Розмір основних одиниць у природних системах одиниць визначається явищами природи; цим природні системи принципово відрізняються від інших систем одиниць, у яких вибір одиниці зумовлений вимогами практики вимірювань. За задумом німецького фізика М. Планка, який вперше (1906) запропонував Природні системи одиниць з основними одиницями h, с, G, k, вона була б незалежною від земних умов і придатною для будь-яких часів і місць Всесвіту. Запропоновано цілу низку інших Природних систем одиниць (Льюїса, Гартрі, Дірака та ін.). Для П. с. о. характерні надзвичайно малі одиниці довжини, маси і часу (наприклад, у системі Планка відповідно 4,03*10-35 м, 5,42*10-8 кг і 1,34*10-43 с) і, навпаки, величезні розміри одиниці температури (3,63*1032 К). Внаслідок цього Природні системи одиниць незручні для практичних вимірювань; крім того, точність відтворення одиниць на кілька порядків нижча, ніж основних одиниць Міжнародної системи (СІ). Однак у теоретичній фізиці застосування Природних систем одиниць дозволяє спростити рівняння і дає деякі інші переваги (наприклад, система одиниць Гартрі дозволяє спростити запис рівнянь квантової механіки).