Перлини споконвіку викликали захоплення у людей багатством своїх відтінків і досконалістю форми. Якщо придивитися до цих неповторних скарбів, то можна побачити, що всі вони, навіть не ідеально круглі камінці, являють собою фігуру обертання. Іспанські і французькі вчені зайнялися вивченням процесу обертання перлини всередині мушлі і висунули своє фізичне обґрунтування. Детальне дослідження перламутрової поверхні привело вчених до висновку, що за своєю суттю профіль перлини є своєрідним храповиком, тобто колесом з одностороннім обертанням, при цьому спостерігається абсолютний збіг осі обертання каменя і осі храповика. Обертання відбувається з невеликою швидкістю. На один оборот у перлини йде цілий місяць.
Поверхня перлини вкрита мікроскопічними зубчиками, унаслідок чого вчені зіткнулися з питанням, чи є зубчики причиною обертання, чи, навпаки, у результаті руху перлини на її поверхні з'явилися такі утворення. Відповідь, до якої вони прийшли, була більш ніж очікуваною: ці два процеси зумовлюють один одного. Щойно на поверхні каменя з'являється виступ, молекули розчинника осідають на його стінці, що призводить до її нагрівання, унаслідок чого молекули розчиненої речовини відлітають від неї зі швидкістю, набагато більшою, ніж підлітали. Саме цей надлишковий імпульс і змушує перлину обертатися. Таким от химерним чином природа створює справжні скарби.