Абрикосов Олексій Олексійович (Народився 25. 06 1928) — радянський фізик-теоретик, член-кореспондент АН СРСР (1964). Народився в Москві. У 1948-65 працював в Інституті фізичних проблем АН СРСР, з 1965 — завідувач відділу Інституту теоретичної фізики АН СРСР, одночасно з 1966 — професор Московського університету, з 1976 — завідувач кафедри Московського інституту сталі і сплавів.Дослідження присвячені надпровідності, теорії твердого тіла і квантової рідини, астрофізиці, статистичній фізиці, фізиці плазми, квантовій електродинаміці. Розрахував (1954 — 56) функції Гріна та ефективні перерізи різних процесів за великих енергій у квантовій електродинаміці. Висунув (1952) ідею про існування надпровідників II роду. Побудував у 1957 теорію магнітних властивостей надпровідних сплавів, увівши уявлення про два критичних поля і «змішаний» стан з вихровою структурою струмів — «вихори Абрикосова» (Ленінська премія, 1966). У 1960 разом з Л. П. Горьковим розробив теорію надпровідників з магнітними домішками і передбачив явище безщілинної надпровідності. Дослідив властивості сильно стисненої речовини, дав (1954) рівняння стану водню за надвисоких тисків з переходом з молекулярної в атомарну фазу. У 1962 — 73 створив теорію напівметалів типу вісмуту, передбачив появу безщілинного стану і екситонних фаз у сильному магнітному полі. Побудував теорію безщілинних напівпровідників (1970 — 74). Розвинув загальний підхід для вивчення провідності квазиодновимірних систем і ввів поняття про параметр делокалізації (1976 — 77). Створив теорію спінових скол з короткодією (1978-80). Висунув (1978) ідею про високотемпературну надпровідність кристалічної екситонної фази з важкими дірками — «металевого екситонію».
Премія Ф. Лондона (1972), Державна премія СРСР (1982)