Бернал Джон Десмонд (10.05.1901-16.09.1971) — англійський фізик і громадський діяч, член Лондонського королівського товариства (1937). Народився в Ніне (Ірландія). Закінчив Кембриджський університет (1922). У 1923—27 працював у Королівському інституті в Лондоні, у 1927—37 — у Кембриджському університеті. З 1937 — професор Лондонського університету.
Основні роботи присвячені кристалографії та рентгеноструктурному аналізу.
Досліджував структуру графіту, показавши, що шари атомів вуглецю не складчасті, а плоскі. У ході цих ранніх рентгеноструктурних досліджень розробив важливий метод графічного аналізу обертових фотознімків, заснований на використанні діаграм оберненої ґратки (так звані діаграми Бернала). Досліджував також кристалічні структури різних металів, амінокислот і споріднених їм сполук, зокрема глобулярних білків.
Ще в 1931 зробив важливий внесок у розуміння природи стероїдних гормонів, продемонструвавши значення рентгеноструктурного аналізу для вивчення складних органічних речовин. Вивчав структуру стиролів, був піонером у вивченні вірусів (1936), зокрема здійснив низку експериментів з вірусом тютюнової мозаїки, які дали змогу встановити розміри вірусних частинок і показали, що ці частинки мають правильну внутрішню будову, яка визначається строго повторюваними комбінаціями невеликих білкових молекул.
Починаючи з 1933, досліджував структуру та властивості води й інших рідин, що привело його в 1959 до створення структурної теорії рідин. Виняткову роль Бернала у вивченні кристалів методами рентгеноструктурного аналізу охарактеризував Л. Брегг: «Ніхто не зробив більше за нього як розвідника і піонера нових шляхів. Розглядаючи той чи інший розділ рентгеноструктурного аналізу, що має нині велику актуальність, ми щоразу змушені визнати, що саме він був натхненником перших основоположних експериментів у зазначеній галузі». Разом із Л. Бреггом, Л. Полінгом та ін. заклав фундамент структурного аналізу білка.
Значна частина робіт Бернала присвячена проблемі походження життя, а також ролі і місцю науки в сучасному суспільстві. Зокрема, його книга «Соціальна функція науки» (1939) поклала початок новій галузі — науці про науку, або наукознавству.
Президент Міжнародного союзу кристалографів (1963—66). Активний борець за мир, був президентом-виконавцем Президії Всесвітньої Ради Миру, лауреат Міжнародної Ленінської премії «За зміцнення миру між народами» (1953). Член багатьох академій наук, у т. ч. АН СРСР (1958). Королівська медаль (1945).