Блохінцев Дмитро Іванович (11.01.1908 — 27.1 1979) — радянський фізик-теоретик, член-кореспондент АН СРСР (1958) і АН УРСР (1939). Народився в Москві. Закінчив Московський університет (1930). Викладав там само (з 1936 — професор, потім завідувач кафедри теоретичної ядерної фізики). У 1935—47 працював також у Фізичному інституті АН СРСР. У 1947 - директор науково-дослідної лабораторії в місті Обнінську, на базі якої під його керівництвом створено Фізико-енергетичний інститут, у 1950—56 — його директор. У 1956—65 — директор Об'єднаного інституту ядерних досліджень (м. Дубна), з 1965 — Лабораторії теоретичної фізики в цьому інституті.
Роботи присвячені теорії твердого тіла, фізиці напівпровідників, оптиці, акустиці, квантовій механіці і квантовій електродинаміці, ядерній фізиці, теорії ядерних реакторів, квантовій теорії поля, фізиці елементарних частинок, філософським і методологічним питанням фізики. Пояснив фосфоресценцію твердих тіл на основі квантової теорії, ефект випрямлення електричного струму на межі двох напівпровідників. У 1944 побудував теорію звукових явищ у рухомих і неоднорідних середовищах, отримавши рівняння акустики найзагальнішого вигляду. Виконав одну з перших робіт з нелінійної оптики, зокрема розробив теорію ефекту Штарка в сильному змінному полі, досліджував нелінійні ефекти.
Значне місце в науковій роботі Блохінцева посідають дослідження з теорії і технічних проблем ланцюгових ядерних реакцій і ядерних реакторів. Багато зробив для розвитку радянської атомної науки і техніки. Керував проектуванням і спорудженням першої атомної електростанції, що ввійшла в дію в 1954 (Ленінська премія. 1957). Розробив ефективні методи розрахунку реакторів на повільних, проміжних і теплових нейтронах. Спільно з О. І. Лейпунським здійснював наукове керівництво розробкою ідеології і проекту першого в Європі реактора на швидких нейтронах з рідкометалевим теплоносієм. Висунув ідею (1955) і побудував імпульсні швидкі реактори ІБР-1 (1960) і ІБР-2 (запущений 1981).
З 1956 наукові інтереси Блохінцева зосередилися на фізиці елементарних частинок. Зокрема, тут його дослідження стосувалися структури елементарних частинок, меж застосовності квантової електродинаміки, питань взаємодії частинок високих енергій, нелокальної теорії поля, проблем, пов'язаних із поняттям простору і часу в мікросвіті. Ще в 1938 передбачив «лембівський зсув». Запропонував ідеї про флуктуації густини ядерної речовини (1957), про квантові стохастичні простори, про існування кількох вакуумів і спонтанного переходу між ними, вказав на існування так званої унітарної межі, розробив теорію утримання ультрахолодних нейтронів та ін.
Герой Соціалістичної Праці (1956). Державні премії СРСР (1952, 1971). Член низки академій наук і наукових товариств. У 1966—69 — президент Міжнародного союзу чистої і прикладної фізики.