Браун Карл Фердінанд (6.06.1850-20.04.1918) — німецький фізик, член - кореспондент Берлінської АН (1914). Народився у Фульді. Закінчив Берлінський університет (1872). У 1872-74 працював у Вюрцбурзькому університеті, у 1874—76 — у гімназії в Лейпцигу, у 1876—80 — професор Марбурзького університету, у 1880—83 — Страсбурзького, у 1883—85 — Вищої технічної школи в Карлсруе, у 1885—95 — у Тюбінгенському університеті, де заснував фізичний інститут. З 1895 — професор Страсбурзького університету і директор Фізичного інституту.
Роботи стосуються радіотехніки і радіофізики. У 1897 сконструював катодну трубку, в якій рухом електронів керувало магнітне поле (трубка Брауна). Вона була першою осцилографічною електронно-променевою трубкою. У 1898 винайшов коливальний контур значної ємності з малим затуханням (коло Брауна). У 1899—1900 запропонував розділити антену й іскровий розрядник, що було суттєвим для розвитку радіотехніки, оскільки при цьому в простір випромінювалася значно більша частина енергії, накопиченої в первинному коливальному контурі. Винайшов кілька типів антен, зокрема рамкову антену (1913). За розвиток безпроводової телеграфії в 1909 був удостоєний Нобелівської премії. Виявив (1874) односторонню провідність у кристалах деяких сульфідів металів (сірчаного цинку, перекису свинцю, карборунду та ін.).
Створив школу фізиків.