Джелепов Венедикт Петрович (народився 12.04.1913) — радянський фізик, член-кореспондент АН СРСР (1966). Народився в Москві. Закінчив Ленінградський політехнічний інститут (1937). У 1941—43 працював у Ленінградському фізико-технічному інституті, у 1943—48 — в Інституті атомної енергії імені І. В. Курчатова, у 1948—56 — заступник директора Інституту ядерних проблем АН СРСР (м. Дубна). З 1956 — директор Лабораторії ядерних проблем Об'єднаного інституту ядерних досліджень (м. Дубна).
Наукові дослідження присвячені ядерній фізиці, фізиці елементарних частинок, фізиці й техніці прискорювачів. Брав участь у спорудженні та вдосконаленні першого радянського синхроциклотрона в Дубні. Виконав цикл робіт з вивчення пружного розсіювання нейтронів на нейтронах, що дав змогу довести симетрію ядерних сил при високих енергіях. Вперше дослідив спінову залежність обмінних сил для нейтрон-протонної системи. Вивчаючи утворення піонів у нуклонних зіткненнях, підтвердив зарядову незалежність ядерних сил. Виявив електронний розпад від'ємних піонів на льоту і вивчив явище захоплення від'ємних мюонів у газоподібному водні. Визначив ймовірності цих процесів, що мало важливе значення для підтвердження універсальності слабкої взаємодії. Відкрив низку нових реакцій мюонного каталізу. Виявив резонансну залежність ймовірності утворення мезомолекул важких ізотопів водню. Провів широкий цикл досліджень піон-нуклонних взаємодій при високих енергіях. Був одним з керівників робіт зі створення першого у світі прискорювача зі спіральною варіацією магнітного поля, а також електронної моделі релятивістського циклотрона з жорстким фокусуванням, на якій було доведено можливість отримання струмів прискорених протонів у таких циклотронах у сотні міліампер при енергіях порядку 700—1000 МеВ. Працює також у галузі застосування ядерної фізики в медицині.
Державні премії СРСР (1951, 1953).