Еренфест Пауль (18.01.1880-25.09.1933) — фізик-теоретик. Народився у Відні. Закінчив Віденський університет (1904). У 1907 переїхав до Петербурга, де викладав у Політехнічному інституті і вів організований удома теоретичний семінар. З 1912 — професор Лейденського університету.
Основні роботи присвячені термодинаміці, статистичній механіці, ядерній фізиці, теорії відносності, квантовій теорії. У 1911 спільно з Т. О. Афанасьєвою виконав логічний аналіз статистичної механіки, запропонував квазіергодичну гіпотезу. У 1933 ввів поняття фазових переходів II роду.
У галузі квантової статистики сформулював так звану адіабатичну гіпотезу. У 1931 з Р. Оппенгеймером показав, що ядра з непарним атомним номером підкоряються статистиці Фермі — Дірака, а з парним — статистиці Бозе — Ейнштейна (теорема Еренфеста — Оппенгеймера), і зазначив у зв'язку з цим, що прийнята в той час протонно-електронна гіпотеза будови ядер стосовно до ядра азоту-14 призводить до низки суперечностей з відомими властивостями азоту.
Створив школу фізиків (С. Гаудсміт, Х. Крамерс, Д. Костер, Дж. Уленбек, І. Бюргерс, В. Г. Бурсіан, Г. Г. Вейхард, Ю. О. Крутков, В. К. Фредерікс та ін.). Іноземний член АН СРСР (1924), член Нідерландської АН.