Фабелінський Іммануїл Лазарович (народився 27.01.1911) — радянський фізик, член-кореспондент АН СРСР (1979). Народився в місті Граєво (тепер Білостоцької обл.). Закінчив Московський університет (1936). У 1936—41 працював у Московському ун-ті, з 1943 — завідувач сектору Фізичного інституту АН СРСР.
Роботи в галузі фізичної оптики, нелінійної оптики, молекулярної акустики. Відкрив вимушене розсіяння крила лінії Релея, вимушене ентропійне (температурне) розсіяння світла, розщеплення лінії вимушеного розсіяння, зумовлене взаємодією акустичних хвиль з модами орієнтаційного руху молекул середовища, вимушене розсіяння Мандельштама — Бріллюена в газах, переохолоджених рідинах і склах, потужне довгохвильове інфрачервоне випромінювання в кварці при гелієвих температурах. Вивчив процес руйнування прозорих діелектриків інтенсивним світлом і кінетику цього явища. Виявив дисперсію швидкості звуку в рідинах, тонку структуру спектра деполяризованого розсіяння світла, звуження спектра деполяризованого релеївського і комбінаційного розсіяння світла в області критичної точки розшарування розчинів. Встановив закономірності поширення ультразвуку і гіперзвуку в в'язких середовищах.
Премія М. В. Ломоносова (1966).