Фурсов Василь Степанович ( народився 14.01.1910) - радянський фізик, доктор фізико-математичних наук. Народився в Липецьку. Закінчив Московський університет (1931), де працює (з 1954 — декан фізичного факультету) (у 1944—55 — також в Інституті атомної енергії імені І. В. Курчатова).
Дослідження в галузі теоретичної оптики, квантової статистики, ядерної енергетики. Разом з О. О. Власовим розробив (1936) теорію розширення спектральних ліній на основі врахування молекулярних взаємодій. Дослідив флуктуації густини ідеального газу, що підпорядковується квантовим статистикам, вперше встановив закони взаємної залежності флуктуацій у двох просторово розділених елементах об'єму газу. Отримані результати були використані для визначення розсіяння рентгенівських променів і світла виродженим електронним газом і гелієм у надплинному стані.
У 1944 вперше застосував теорію параметричного резонансу для дослідження стійкості пучка рухомих частинок, вказавши при цьому на можливість здійснення в прискорювачах нового методу фокусування пучка швидких частинок на основі параметричного принципу підвищення стійкості пучка. Цей принцип, відомий під назвою «методу жорсткого фокусування», був висунутий через кілька років (у 1950-52) М. Крістофілосом, Е. Курантом, М. Лівінгстоном і Х. Снайдером. Брав активну участь у роботах, пов'язаних з використанням атомної енергії, зокрема зі створення уран-графітових реакторів.
Тричі лауреат Державної премії СРСР.