Константінов Борис Павлович (6.07.1910 —9.07.1969) — радянський фізик, академік (1960, член - кореспондент 1953), віце-президент (з 1967). Народився в Петербурзі. Навчався в Ленінградському політехнічному інституті. У 1926 — 30 і з 1940 працював у Ленінградському фізико-технічному інституті (з 1943 — завідувач лабораторії,, з 1963 — завідувач відділу, у 1957 —67 — директор), у 1947 — 66 — також завідувач кафедри Політехнічного інституту.
Роботи присвячені акустиці, фізичній хімії, фізиці ізотопів, фізиці плазми та проблемі керованого термоядерного синтезу, астрофізиці, голографії. Вперше поставив і розв'язав питання про поглинання звуку при відбитті від абсолютно гладкої й твердої межі, створив хвильову теорію реверберації звуку в замкнених приміщеннях з урахуванням поглинання на стінках, вивів (1938) формулу для середнього тиску акустичної хвилі при нормальному падінні її на тверду межу. Створив теорію коливань струменя і струминного перетворення.
Вивчав поширення звуку в обмеженому середовищі з урахуванням теплопровідності та в'язкості, нелінійні ефекти при поширенні звуку в газах, зокрема нелінійне звукоутворення.
Виконав фундаментальні дослідження ізотопних ефектів і методів розділення ізотопів, розробив низку методів розділення ізотопів, один з яких став основою для організації промислового виробництва ізотопів у широких масштабах. Зокрема, теоретично обґрунтував і експериментально довів (1946) можливість розділення ізотопних іонів методом електроміграції. Запропонував методи вимірювання фізичних констант матеріалів, кількісного хімічного аналізу різних сполук і розчинів, синтезу хімічних реакторів, різноманітні методи очищення матеріалів.
Роботи останніх років стосувалися питань фізики високотемпературної плазми та керованого термоядерного синтезу, астрофізики, голографії. Здійснив фізичні й діагностичні дослідження на термоядерній установці «Альфа», висунув ідею корпускулярної діагностики плазми, розвинув методи оптичної та мікрохвильової діагностики плазми. У галузі астрофізики висловив низку ідей, пов'язаних із проблемою зарядової симетрії Всесвіту. Висунув гіпотезу, згідно з якою комети складаються з антиречовини. Провів низку досліджень гамма-променів за допомогою супутників і аеростатів, лабораторне моделювання кометних явищ, спостереження зіткнень мікрометеорів із супутниками, у результаті чого було спростовано твердження про існування навколо Землі пилового пояса. Під керівництвом Константінова досліджувалися властивості й визначалися параметри фотографічних, телевізійних і фототелевізійних голографічних систем.
Герой Соціалістичної Праці (1954), Ленінська премія (1958), Державна премія СРСР (1953). У 1959-69 - головний редактор «Журналу технічної фізики».