Лавуазьє Антуан Лоран (26.08.1743-8.05.1794) — французький хімік, один із засновників хімії, член Паризької АН (1772). Народився в Парижі. Закінчив Паризький університет (1764), здобувши ступінь ліценціата права, проте від юридичної кар'єри відмовився і зайнявся природничими науками, зокрема хімією та фізикою, які вивчав ще в університеті.
Створив добре обладнану лабораторію, в якій проводив різноманітні дослідження. Активно виступав проти гіпотези флогістону і низкою дослідів показав її помилковість. У 1775 — 77 довів складний склад повітря і вперше правильно пояснив явище горіння, розвинувши основні положення кисневої теорії. За словами Ф. Енгельса, завдяки цьому Лавуазьє «вперше поставив на ноги всю хімію, яка у своїй флогістонній формі стояла на голові». У 1786 — 87, виходячи зі своєї кисневої теорії, розробив нову хімічну номенклатуру, яка згодом стала загальноприйнятою. У своїх хімічних дослідженнях систематично використовував кількісні методи, засновані на точних вимірюваннях. У 1774 виявив експериментально збереження маси речовини в хімічних реакціях (цей закон збереження маси ще в 1756 встановив М. В. Ломоносов).
Праці присвячені також калориметрії. Разом із П. Лапласом сконструював крижаний калориметр і визначив теплоту горіння низки речовин, а також теплоємності, коефіцієнти теплового розширення та інші теплові характеристики. Пояснюючи природу теплоти, виходив із теорії «теплового флюїду», тобто теплороду, хоча йому була добре відома молекулярно-кінетична теорія теплоти. У філософських питаннях стояв на позиціях механістичного та метафізичного матеріалізму.