Майер Юліус Роберт (25.02.1814-20.03.1878) - німецький лікар. Одним із перших відкрив фундаментальний закон природи — закон збереження і перетворення енергії. Народився в Хайльбронні. Закінчив Тюбінгенський університет (1838), здобувши ступінь доктора медицини. У 1839 працював у клініках у Парижі. У 1840—41 як корабельний лікар брав участь у плаванні на о. Яву. Під час плавання помітив, що колір венозної крові матросів у тропіках значно світліший, ніж у північних широтах. Ця зміна кольору венозної крові навела його на думку, що існує зв'язок між споживанням речовини й утворенням тепла. Встановив також, що кількість окислюваних продуктів в організмі людини зростає зі збільшенням виконуваної нею роботи. Усе це дало Майеру підставу в 1840 припустити, що теплота і механічна робота здатні взаємоперетворюватися. Результати своїх досліджень він виклав у працях «Про кількісне і якісне визначення сил» (1841, опублікована в 1881) і «Зауваження щодо сил неживої природи» (1841, опублікована в 1842). У цих працях Майер уперше сформулював закон збереження енергії, детальніше — у праці «Органічний рух у його зв'язку з обміном речовин» (1845), а також теоретично обчислив механічний еквівалент теплоти.
Однак видатне відкриття Майера не мало визнання, його праця (1845), яку він видав на власні кошти окремою брошурою, тривалий час залишалася майже невідомою. Першовідкривачем закону стали називати Дж. Джоуля, а потім і Г. Гельмгольца. Спроби Майера захистити свій пріоритет у відкритті закону збереження і перетворення енергії спричинили нападки на нього і цькування з боку місцевих учених. Це негативно позначилося на його психічному стані і призвело до важкого нервового розладу, зробило неможливою активну наукову діяльність. Лише в 50-х — 60-х роках пріоритет Майера у відкритті закону збереження енергії був визнаний.
Майер також перший висловив думку, що випромінювання Сонця призводить до зменшення його маси.