Нель Луї (народився 22.02.1904) — французький фізик, член Паризької АН (1953). Народився в Ліоні. Закінчив Нормальну школу (1928). У 1928—45 працював у Страсбурзькому університеті (з 1937 — професор), у 1945—76 — професор Гренобльського університету і одночасно в 1957—71 — директор Атомного центру і в 1971—76 — президент Політехнічного інституту в Греноблі.
Роботи стосуються магнетизму. Здійснив важливі дослідження з теорії феромагнетизму, парамагнетизму та антиферомагнетизму. Передбачив антиферомагнетизм і температуру, за якої він зникає (точка Нееля), дав його теорію, увів у розгляд магнітні підґратки (1932). Пояснив (1948) сильний магнетизм феритів, припустивши, що всі взаємодії у феритах мають антиферомагнітну природу, описав поведінку нових синтетичних магнітних матеріалів. У 1954 розробив трипідґраткову модель магнетика для пояснення магнітних властивостей рідкісноземельних феритів зі структурою гранату. Здійснив дослідження з теорії магнітних доменів і відкрив ефект суперпарамагнетизму. Розвинув теорію метамагнетизму. За фундаментальні роботи з магнетизму в 1970 удостоєний Нобелівської премії. Розробив метод захисту кораблів від магнітних мін.
Член багатьох академій наук і наукових товариств, іноземний член АН СРСР (1958). Президент французького фізичного товариства (1957), президент Міжнародного союзу чистої і прикладної фізики (1963—65).