Нернст Вальтер Фрідріх Герман (25.06.1864—18.02.1941) — німецький фізик і фізико-хімік, один із засновників фізичної хімії, член Берлінської АН (1905). Народився в Брізені (нині Вомбжезьно, ПНР). Закінчив Вюрцбурзький університет (1887). У 1891—1902 — професор Геттінгенського університету, у 1902-33 — Берлінського і в 1905-22 — також директор Інституту хімії, а в 1924—33 — Інституту фізики при університеті.
Роботи в галузі термодинаміки, фізики низьких температур, фізичної хімії. У 1906 висловив твердження, що ентропія хімічно однорідного твердого чи рідкого тіла при абсолютному нулі температури дорівнює нулю (теорема Нернста). Цю теорему часто називають третім законом термодинаміки. Передбачив (1906) ефект «виродження» газу. У 1911 поширив поняття квантування на обертальний рух частинок і разом з Ф. Ліндеманом запропонував формулу для теплоємності твердого тіла (формула Нернста — Ліндемана).
У 1886 виявив явище виникнення електричного поля в тілі за наявності градієнта температури, перпендикулярного до зовнішнього магнітного поля (ефект Нернста — Еттінгсгаузена). Розробив метод визначення діелектричної проникності провідників за допомогою містка Уітстона. Розвинув також теорію електрорушійних сил у розчинах з локальною зміною концентрації, теорію електролітичного розчинення металів, теорію електродних потенціалів, дифузійних потенціалів, дифузійну теорію кінетики гетерогенних хімічних реакцій на межі поділу фаз. Побудував джерело випромінювання (лампа Нернста). Відомий також законом розподілу Нернста (1890).
Нобелівська премія з хімії (1920). Іноземний член АН СРСР (1926) і Лондонського королівського товариства (1932).