Оствальд Вільгельм Фрідріх (2.09.1853 —4.04.1932) — німецький фізико-хімік і філософ-ідеаліст, член-кореспондент Берлінської АН (1905). Народився в Ризі. Закінчив Дерптський (Тартуський) університет (1875). У 1882-87 — професор Політехнічного інституту в Ризі, у 1887—1906 — Лейпцизького університету і директор (1898—1906) Інституту електрохімії.
Роботи присвячені переважно фізичній хімії, одним із засновників якої він є, зокрема теорії електролітичної дисоціації, хімічній кінетиці, каталізу, вченню про кольори і фарби. Встановив (1888) закон розведення, названий його ім'ям. Активно відстоював і пропагував реакційну теорію енергетизму. Тривалий час заперечував реальність існування атомів. Проте в 1908 під впливом експериментальних фактів, що підтвердили дискретну будову речовини, визнав свою поразку в боротьбі проти атомної теорії.
Нобелівська премія з хімії (1909). У 1887 заснував «Журнал фізичної хімії», у 1889 — серію «Класики науки». Створив наукову школу. Член-кореспондент Петербурзької АН (1896).