Семенов Микола Миколайович (народився 15.04.1896) — радянський хімік і фізик, академік (1932; член-кореспондент 1929), у 1963-71 — віцепрезидент АН СРСР. Народився в Саратові. Закінчив Петроградський університет (1917). У 1920-31 — завідувач лабораторії і заступник директора Ленінградського фізико-технічного інституту. З 1931 — директор Інституту хімічної фізики АН СРСР. У 1920-32 працював також у Ленінградському політехнічному інституті (з 1928 — професор), з 1944 — професор Московського університету.
Дослідження присвячені хімічній фізиці, одним із засновників якої він є. Виконав фундаментальні роботи в галузі хімічної кінетики, горіння і вибуху. Відкрив (1926—32) розгалужені ланцюгові хімічні реакції і побудував у наступні роки загальну теорію розгалужених, вироджено-розгалужених і -нерозгалужених- ланцюгових реакцій (Нобелівська премія з хімії, 1956). Розкрив хімічний механізм великого числа ланцюгових і радикальних реакцій, відкрив ланцюгові реакції з енергетичним розгалуженням (1963). У 1976 за роботи в галузі кінетики складних хімічних реакцій удостоєний Ленінської премії.
Заклав основи сучасної теорії горіння і вибуху. Ще в 1928 сформулював критичні умови теплового вибуху, розрахував передвибуховий розігрів. Під його керівництвом виконані фундаментальні роботи в галузі застосування хімічної фізики, що дало змогу розв'язати низку великих технічних проблем. У 1921 разом з П. Л. Капицею запропонував схему досліду щодо впливу магнітного поля на пучок парамагнітних частинок, відомого надалі як дослід Штерна — Герлаха. Є засновником великої наукової школи (Я. Б. Зельдович, В. М. Кондратьєв, Ю. Б. Харитон, К. І. Щолкін, М. М. Емануель, Д. О. Франк-Каменецький та ін.).
Державні премії СРСР (1941, 1949). Двічі Герой Соціалістичної Праці (1966, 1976). У 1960-63 — голова правління товариства «Знання». Золота медаль М. В. Ломоносова (1970). Член багатьох закордонних академій наук і наукових товариств.