Ріттер Йоганн Вільгельм (16.12.1776—23.01.1810) — німецький фізик і хімік, член Баварської АН (1804). Навчався в Єнському університеті, де в 1803—04 був лектором. З 1804 працював у Мюнхені.
Роботи присвячені електриці й електрохімії. У 1799 виявив окиснення металів при контакті (вперше це зробив у 1792 італієць Дж. Фабброні), у 1800 повторно відкрив явище електролізу і отримав, розкладаючи воду струмом, водень і кисень. У 1803 дослідив гальванічну поляризацію і побудував перший «сухий стовп», відкрив принцип дії акумулятора. Перший запропонував (1801) хімічну теорію електрики. У 1801 висунув ідею про дискретну структуру електрики. Демонстрував притягання і відштовхування електричних зарядів. Дослідив електричні потенціали, електричну провідність металів, встановив залежність провідності від розмірів провідника. У 1801 спостерігав сильні іскри від електричного струму, термострум (до Т. Зеебека), незалежно від У. Волластона відкрив ультрафіолетові промені.