Вернов Сергій Миколайович (10.07.1910-26.09.1982) — радянський фізик, академік (1968; член-кореспондент 1953). Народився в Сестрорецьку. Закінчив Ленінградський політехнічний інститут (1931). Працював у Радієвому інституті, з 1936 — у Фізичному інституті АН СРСР, з 1944 — одночасно професор Московського університету, з 1946 працював також у Науково-дослідному інституті ядерної фізики університету (з 1960 — директор).
Роботи в галузі фізики космічних променів і космічної фізики. Розробив (1935) метод радіозондів для експериментального вивчення космічних променів, відкрив (1937) широтний ефект космічних променів у стратосфері. У 1945 організував широкі стратосферні дослідження космічних променів. Вивчив електронно-фотонну, мюонну і ядерно-активну компоненти космічних променів у стратосфері, вперше надійно виміряв східно-західну асиметрію потоків первинного космічного випромінювання в районі геомагнітного екватора, зробив висновок на користь протонної природи основної частини цього випромінювання, з'ясував механізм народження вторинних компонент (Державна премія СРСР, 1949). У 50-х роках під керівництвом Вернова створено унікальну установку для вивчення космічних променів надвисоких енергій, за допомогою якої виявлено аномалію енергетичного спектра при енергії 1015 еВ. Із запуском перших радянських ракет Вернов проводить вимірювання інтенсивності космічного випромінювання за межами атмосфери. Після створення в СРСР перших штучних супутників Землі з'являються нові можливості для експериментів. Вернов спільно з учнями і співробітниками відкрив (1958) і дослідив зовнішню зону радіаційного пояса Землі (спочатку вона називалася зовнішнім радіаційним поясом), за що в 1960 удостоєний Ленінської премії. Наявність такої зони високої інтенсивності випромінювання пояснив захопленням частинок у магнітну пастку. Запропонував також можливий механізм ін'єкції заряджених частинок шляхом розпаду нейтронів, що вилітають з атмосфери. Під його керівництвом здійснено широку програму вивчення радіаційних поясів і магнітосфери Землі за допомогою супутників «Електрон» і «Космос». У результаті вже до 1968 було з'ясовано структуру і динаміку поясів, побудовано теорію їхнього походження. У подальших експериментах, які проводили Вернов і його група на ракетах, що запускалися до Місяця і Венери, було отримано важливі результати з фізики космічного простору. Здійснені дослідження сонячних космічних променів і космічної радіації на трасах Земля — Місяць і Земля — Венера дали змогу виявити низку нових важливих закономірностей і детально вивчити радіаційну обстановку в міжпланетному просторі.
Один із засновників космічного матеріалознавства.
Створив школу фізиків.