Електричний розряд у газі, в якому електрони, що виникають при іонізації, самі спричиняють подальшу іонізацію. Згідно з теорією лавинного розряду (англ. фізик Дж. С. Таунсенд, 1901), кожен електрон на одиниці довжини шляху до анода спричиняє α актів іонізації (α — перший коеф. Таунсенда). Іонізація вторинними електронами призводить до експоненційного зростання числа електронів, що досягають анода. Завдяки відтворенню позитивними іонами нових електронів несамостійний розряд переходить у самостійний. Надалі теорія була вдосконалена з урахуванням об'ємного заряду і дифузії носіїв заряду, але основні її риси збереглися для опису стаціонарних лавинних розрядів низького тиску (тліючого і дугового). При тисках, близьких до атмосферного, і вищих лавинний механізм зумовлює явища електричного пробою. Розряди такого типу пояснюються теорією стримерів.