Аліханьян Артем Ісаакович (24.06.1908—25.02.1978) — радянський фізик, член-кореспондент АН СРСР (1946), академік АН Вірменської РСР (1943). Народився в Тбілісі. Брат А. І. Аліханова. Закінчив Ленінградський університет(1931). У 1930—41 працював у Ленінградському фізико-технічному інституті. У 1943—73 — директор Єреванського фізичного інституту і завідувач кафедри Єреванського університету. У 1946—60 керував також кафедрою ядерної фізики Московського інженерно-фізичного інституту і лабораторією елементарних частинок Фізичного інституту АН СРСР.
Роботи присвячені ядерній фізиці, фізиці космічних променів та елементарних частинок, теорії і конструюванню прискорювачів. Разом з А. І. Аліхановим і М. С. Козодаєвим відкрив у 1934 внутрішню конверсію гамма-променів з утворенням електронно-позитронних пар, з А. І. Аліхановим і Л. А. Арцимовичем довів у 1936 збереження енергії та імпульсу при анігіляції електрона і позитрона. Виявив у складі космічного випромінювання інтенсивний потік швидких протонів, інтенсивну генерацію протонів швидкими нейтронами, відкрив зливи нового чипа — так звані вузькі зливи, отримав перші вказівки на існування частинок з масами, проміжними між масою мюона і протона, висунув ідею про існування у складі космічного випромінювання великої кількості нестабільних частинок і т. п.
Дослідив властивості елементарних частинок на прискорювачах, побудував 570-літрову фреонову бульбашкову камеру. Здійснював проектування і керував спорудженням у Єревані електронного синхротрона («АРУС») на 6 млрд. еВ, який вступив у дію в 1967. Займався створенням нових методів детектування і вимірювання імпульсів частинок високих енергій. Розробив новий тип іскрових камер — трекову камеру (Ленінська премія, 1970).
Державні премії СРСР (1941. 1948). Створив школу фізиків (В. П. Джелепов, П. Е. Співак, Г. М.Гарибян, Н. М. Кочарян, А. О. Вайсенберг, В. Г. Кирилов-Угрюмов, М. С. Козодоєв та ін.) .