Альхазен (латинізоване ім'я Абу Алі Хайсама) (965 — 1039) — арабський вчений, відомий фізик середньовіччя. Народився в Басрі. Жив і працював у Каїрі (Єгипет).
Роботи присвячені фізиці, астрономії, математиці, медицині та філософії. Найбільший інтерес становлять його оптичні дослідження, викладені в трактаті, перекладеному латинською мовою в XII ст. і поширюваному в рукописі до першого друкованого видання (1572). Тут Альхазен описує будову ока, слідуючи давньогрецькому вченому Галену (131—211 н. е.), і за допомогою дослідів доводить неспроможність уявлень давньогрецьких учених (Платона, Евкліда) про світло як про промені, які виходять з ока і «обмацують» предмети. Висунув свою теорію зору. За Альхазеном, «природне світло й кольорові промені впливають на око» і «зоровий» образ утворюється за допомогою променів, які випромінюються видимими тілами і потрапляють в око». Він також вважав, що кожній точці спостережуваного предмета відповідає певна сприймальна точка ока. Дав правильне уявлення про бачення двома очима. Провів низку дослідів з камерою-обскурою, дослідив заломлення світла, розглянув види дзеркал (плоскі, сферичні та ін.), висловив припущення про те, що світло поширюється зі скінченною швидкістю.