Андронов Олександр Олександрович

Андронов Олександр Олександрович (11.IV 1901 -31.Х 1952) - радянський фізик, академік (1946). Народився в Москві. Закінчив Московський університет (1925), де в наступні роки був аспірантом і працював. З 1931 — професор Горьківського університету. Роботи в галузі теорії коливань, загальної динаміки машин, теорії диференціальних рівнянь, теорії автоматичного регулювання, радіофізики, історії техніки. Розробив (1928) ефективний математичний апарат для задач теорії нелінійних коливань, заклав основи строгої теорії автоколивань (увів термін «автоколивання», дав автоколиванням точне математичне визначення, пов'язав їхню теорію з якісною теорією диференціальних рівнянь). Завдяки його роботам учення про автоколивання перетворилося на цілісний розділ теорії коливань. Розвинув ідею про грубі системи (з Л. С. Понтрягіним), запропонував новий підхід до диференціальних рівнянь. Здобув фундаментальні результати в теорії автоматичного регулювання. Разом з Л. С. Понтрягіним дослідив вплив флуктуацій на неконсервативні системи, що мають кілька стійких станів рівноваги. Розробив потужний математичний метод для розв'язання широкого класу нелінійних задач у тривимірному і чотиривимірному фазовому просторі: метод перетворення поверхні в поверхню (для тривимірного фазового простору) і простору в простір (для чотиривимірного). Вперше дав без лінійної ідеалізації картину динамічної поведінки низки систем з авторегулюванням. Виконав важливі дослідження з теорії годинників, з лінійної теорії коливань і пов'язаних з нею питань. Створив наукову школу. У 1969 Президією АН СРСР заснована премія імені О. О. Андронова.