Ліфшиц Євген Михайлович (народився 21.02.1915) — радянський фізик-теоретик, академік (1979, член - кореспондент 1966). Народився в Харкові. Закінчив Харківський політехнічний інститут (1933). У 1933 — 38 працює в Харківському фізико-технічному інституті, з 1939 — в Інституті фізичних проблем АН СРСР.
Роботи в галузі фізики твердого тіла, теорії гравітації, космології. Спільно з Л. Д. Ландау побудував у 1935 теорію доменів у феромагнетиках і дав рівняння руху магнітного моменту (рівняння Ландау — Ліфшиця). У теорії фазових переходів встановив (1941) критерій, який дав змогу дати повну класифікацію можливих переходів II роду (критерій Ліфшиця). Розробив теорію молекулярних сил, що діють між конденсованими тілами (1954). Побудував теорію нестійкостей у Всесвіті, що розширюється (1946), спільно з І. М. Халатниковим і В. О. Белінським знайшов загальний космологічний розв'язок рівнянь Ейнштейна з особливістю за часом (1970 — 72). Спільно з Л. Д. Ландау створив «Курс теоретичної фізики», який став класичним (Ленінська премія, 1962).
Державна премія СРСР (1954). Премії М. В. Ломоносова (1958), Л. Д. Ландау (1974).