Гаусс Карл Фрідріх (30.04.1777-23.02.1855) — німецький математик, астроном і фізик. Народився в Брауншвейзі. Навчався у 1795—98 в Геттінгенському університеті, з 1807 — професор цього університету і директор астрономічної обсерваторії.
Дослідження присвячені багатьом розділам фізики. У 1832 створив абсолютну систему мір, увівши три основні одиниці: одиницю часу — 1 с, одиницю довжини — 1 мм, одиницю маси — 1 мг, і в 1833 разом з В. Вебером збудував перший у Німеччині електромагнітний телеграф. У 1839 у творі «Загальна теорія сил притягання і відштовхування, що діють обернено пропорційно квадрату відстані» виклав основи теорії потенціалу, зокрема низку положень і теорем, наприклад основну теорему електростатики (теорема Гаусса — Остроградського). У 1840 у праці «Діоптричні дослідження» розробив теорію побудови зображень у складних оптичних системах. Ще в 1845 дійшов думки про скінченну швидкість поширення електромагнітних взаємодій. Вивчав земний магнетизм, винайшов у 1837 уніполярний магнітометр, у 1838 — біфілярний. У 1829 сформулював принцип найменшого примусу (принцип Гаусса). Один із перших висловив у 1818 припущення про можливість існування неевклідової геометрії.
Член Лондонського королівського товариства (1804), Паризької АН (1820) і Петербурзької АН (1824).