Ми закінчимо цей розділ ще двома зауваженнями щодо питань магнітостатики. Перше: наші основні рівняння для магнітного поля
Зображення
лінійні за В і j. Це означає, що принцип суперпозиції (накладання) застосовний і до магнітного поля. Поле, яке створюють два різні постійні струми, є сумою власних полів від кожного струму, що діє окремо. Наше друге зауваження стосується правил правої руки, з якими ми вже стикалися (правило правої руки для магнітного поля, що створюється струмом). Ми вказували також, що намагнічування залізного магніта пояснюється обертанням електронів у матеріалі. Напрямок магнітного поля електрона, що обертається, пов'язаний з віссю його обертання тим самим правилом правої руки. Оскільки В визначається правилом певної руки (за допомогою або векторного добутку, або ротора), він називається аксіальним вектором. (Вектори, напрямок яких у просторі не залежить від посилань на ліву чи праву руку, називаються полярними векторами. Наприклад, зміщення, швидкість, сила і Е — полярні вектори.)
Фізично спостережувані величини в електромагнетизмі, однак, не пов'язані з правою чи лівою рукою. Із розд. 52 (вип. 4) ми знаємо, що електромагнітні взаємодії симетричні щодо відбиття. При обчисленні магнітних сил між двома наборами струмів результат завжди інваріантний щодо зміни рук. Наші рівняння, незалежно від умови правої руки, приводять до кінцевого результату, що паралельні струми притягуються, а протилежні — відштовхуються. (Спробуйте обчислити силу за допомогою «правила лівої руки».) Притягання або відштовхування є полярним вектором. Так виходить тому, що при описі будь-якої повної взаємодії ми користуємося правилом правої руки двічі — один раз, щоб знайти В зі струмів, а потім, щоб знайти силу, яку чинить поле В на другий струм. Двічі користуватися правилом правої руки — все одно що двічі користуватися правилом лівої руки. Якби ми домовилися перейти до системи лівої руки, всі наші поля В змінили б знак, але всі сили або (що, мабуть, наочніше) спостережувані прискорення об'єктів не змінилися б.
Хоча фізики нещодавно, на свій подив, виявили, що не всі закони природи завжди інваріантні щодо дзеркальних відбиттів, тим не менш закони електромагнетизму мають цю фундаментальну симетрію.
Фізично спостережувані величини в електромагнетизмі, однак, не пов'язані з правою чи лівою рукою. Із розд. 52 (вип. 4) ми знаємо, що електромагнітні взаємодії симетричні щодо відбиття. При обчисленні магнітних сил між двома наборами струмів результат завжди інваріантний щодо зміни рук. Наші рівняння, незалежно від умови правої руки, приводять до кінцевого результату, що паралельні струми притягуються, а протилежні — відштовхуються. (Спробуйте обчислити силу за допомогою «правила лівої руки».) Притягання або відштовхування є полярним вектором. Так виходить тому, що при описі будь-якої повної взаємодії ми користуємося правилом правої руки двічі — один раз, щоб знайти В зі струмів, а потім, щоб знайти силу, яку чинить поле В на другий струм. Двічі користуватися правилом правої руки — все одно що двічі користуватися правилом лівої руки. Якби ми домовилися перейти до системи лівої руки, всі наші поля В змінили б знак, але всі сили або (що, мабуть, наочніше) спостережувані прискорення об'єктів не змінилися б.
Хоча фізики нещодавно, на свій подив, виявили, що не всі закони природи завжди інваріантні щодо дзеркальних відбиттів, тим не менш закони електромагнетизму мають цю фундаментальну симетрію.