Ефект Мейснера, повне витіснення магнітного поля з металевого провідника, коли останній стає надпровідним (при зниженні температури і напруженості магнітного поля нижче критичного значення Нk). Ефект Мейснера вперше спостерігався німецькими фізиками В. Мейснером (W. Meissner) і Р. Оксенфельдом (R. Ochsenfeld) у 1933. Співвідношення B=H+4πJ=(1+4πμ)H між магнітною індукцією В, напруженістю магнітного поля Н і намагніченістю металу J показує, що, згідно з ефектом Мейснера (коли B=0), ідеальний надпровідник поводиться як ідеальний діамагнетик з аномально великою магнітною сприйнятливістю μ=-1/4π. При ефекті Мейснера зовнішнє магнітне поле виявляється заекранованим діамагнітними струмами, що виникають у тонкому поверхневому шарі надпровідника. У недостатньо чистих металах і в сплавах спостерігається часткове «заморожування» магнітного поля в об'ємі надпровідника, тобто неповнота ефекту Мейснера. (див. Надпровідність, Надпровідники).