Архаров Володимир Іванович ( народився 14.02.1907) - радянський фізик, академік АН УРСР (1965). Народився в Одесі. Закінчив Ленінградський політехнічний інститут (1931). У 1928-32 працював у Ленінградському фізико-технічному інституті. у 1932-34 і 1937-65 в Уральському фізико-технічному ін-ті у Свердловську, у 1934-37-в Горьківському фізико-технічному інституті. у 1966-72-в Донецькому фізико-технічному інституті АН УРСР, з 1975 - завідувач відділу Інституту проблем матеріалознавства АН УРСР (Донецьк). У 1947-65 - професор Уральського, у 1966-79-Донецького університетів.
Основні роботи присвячені фізиці твердого тіла, металофізиці, фізичному матеріалознавству. Дослідив механізми структурних змін у твердих тілах. Увів уявлення про колективні елементарні акти і про естафетну передачу активації при дифузії і рекристалізації. Показав можливість кластерного механізму реакційної дифузії шляхом кооперативних структурних перебудов у шарах продуктів реакції Побудував структурну картину процесу газової корозії. Розробив нові методи захисту металів від зношування і корозії: газове хромування, карбідизація електролітичних хромових покриттів, композитні електролітичні покриття. Вивчав механізм мартенситних перетворень, природу перегріву сталі і виникнення специфічних видів її зламу, механізм флокеноутворення в сталі. Увів уявлення про квазірівноважну неоднорідність твердих тіл і про міжкристалітну внутрішню адсорбцію розчинених компонентів і домішок. Виявив явища конкуренції адсорбційно активних домішок у сплавах.