Борн Макс (11.12.1882-5.1.1970) — німецький фізик-теоретик, один із піонерів нової фізики. Народився в Бреслау (нині Вроцлав). Закінчив Геттінгенський університет (1907). У 1915—20 — професор Берлінського і Франкфуртського університетів, у 1921—33 — Геттінгенського. У 1933 емігрував до Англії, де працював до 1936 у Кембриджі. Упродовж 1936—53 очолював кафедру теоретичної фізики в Единбурзькому університеті (Шотландія). З 1954 жив у Геттінгені (ФРН).
Основні роботи присвячені динаміці кристалічної ґратки, термодинаміці кристалів, квантовій теорії, кінетичній теорії конденсованих газів і рідин, теорії відносності, атомній фізиці. Один із творців квантової (матричної) механіки, разом з В. Гайзенбергом і П. Йорданом розробив формалізм матричної механіки (1926). Дав (1926) статистичну інтерпретацію хвильової функції, показавши, що інтенсивність шредінгерівських хвиль слід розуміти як міру ймовірності знаходження частинки у відповідному місці (Нобелівська премія, 1954). Борн і його школа одразу ж застосували нову квантову механіку до різних проблем будови атома, молекулярної фізики, фізики твердого тіла. Запропонував спосіб розрахунку електронних оболонок атома, розробив у 1926 метод розв'язання квантовомеханічних задач про зіткнення частинок, заснований на теорії збурень (борнівське наближення). Разом з Н. Вінером увів (1926) у квантову механіку поняття оператора. Разом з Р. Оппенгеймером розробив у 1927 теорію будови двохатомних молекул, з Л. Інфельдом у 1934 — феноменологічну модель класичної електродинаміки, що усуває нескінченність енергії точкового заряду (теорія Борна—Інфельда). Є одним із творців сучасної теорії рідин.
Борн завжди бачив зв'язок фізики з принциповими філософськими проблемами, багато займався аналізом внеску фізики в теорію пізнання, прагнув філософськи осмислити новий етап розвитку фізичної науки. Усе це зробило Борна піонером нової фізики й одним із її творців. Створив геттінгенську фізичну школу (В. Гайзенберг, В. Паулі, В. Гайтлер, Ф. Хунд, П. Йордан, М. Гепперт-Майєр, Г. Герцберг, В. Ельзассер, Е. Хюккель, М. Дельбрюк, Л. Нордгейм, Ю. Вігнер та ін.).
Почесний член багатьох академій наук і наукових товариств, у т. ч. іноземний член АН СРСР (1934). Активний борець за мир.