Брейт Грегорі ( народився 14.07.1899) - американський фізик, член Національної АН (1939). Народився в Миколаєві. Закінчив університет Дж. Гопкінса (1920). У 1921-29 працював у Лейденському та Міннесотському університетах і Технологічному інституті Карнегі. У 1929 — 34 — професор Нью-Йоркського, у 1934—47 — Вісконсинського, у 1947—68 — Єльського університетів, у 1968 — 74 — університету в Баффало. Роботи присвячені ядерній фізиці, вивченню ядерної структури, властивостей ядерних сил, теорії розсіяння, квантовій теорії, квантовій механіці, квантовій електродинаміці, теорії прискорювачів, фізиці високих енергій. Розвинув (1933) першу квантовомеханічну теорію ефекту Ганле. У 1936 з Е. Кондоном і Р. Презентом висунув гіпотезу ізотопічної інваріантності ядерних сил, звернувши увагу на еквівалентність сил «протон — нейтрон» і «протон — протон», спільно з Ю. Вігнером запропонував дисперсійну формулу ядерних реакцій (формула Брейта — Вігнера), з Е. Кондоном розробив першу теорію розсіяння протонів на протонах. Уперше з І. Рабі вказав, що спіни й магнітні моменти ядер можна вимірювати, вивчаючи відхилення атомних пучків. Дав пояснення (1947 — 48) аномального магнітного моменту електрона. Один із піонерів прискорювальної техніки. Медаль Б. Франкліна (1964), Національна медаль за науку (1967), премія Т. Боннера (1969).