Бриджмен Персі Вільямс (21.04.1882-20.08.1961) — американський фізик, член Національної АН. Народився в Кембриджі (США). Закінчив Гарвардський університет (1905), з яким була пов'язана вся його подальша діяльність (у 1926—54 — професор).
Основні роботи присвячені фізиці надвисоких тисків. Розробив методи і прилади для отримання надвисоких тисків, що дало йому можливість розширити доступний для кількісних фізичних досліджень інтервал від 3 до 425 тисяч атмосфер. Здійснив широкі дослідження стисливості, фазових перетворень, в'язкості та інших властивостей речовини за цих умов. Зокрема, експериментально довів відсутність критичної точки на кривій плавлення, виявив велику кількість поліморфних перетворень (у т. ч. незворотний перехід жовтого фосфору в чорний), відкрив особливий вид руйнування матеріалів при високих тисках. Уперше спостерігав перехід метал — діелектрик під тиском (на прикладі телуру і чорного фосфору) і фазовий перехід у церії при тиску 7000 атм і кімнатній температурі, зумовлений переходом електронів із зони в зону, а також перехід у церії при тиску 40 000 атм, пов'язаний з електронним переходом із 6s- у 5d-стан. Встановив дві реперні точки для калібрування манометрів високого тиску (манганінових манометрів) і розробив (1953) метод їх виявлення. За роботи в галузі фізики високих тисків і пов'язані з ними відкриття, зокрема за створення апаратури, що дає змогу досягти тисків порядку сотень тисяч атмосфер, удостоєний в 1946 Нобелівської премії. Його роботи призвели до створення синтетичних алмазів (1955). Досліджував електричну провідність металів і властивості кристалів.
Роботи стосуються також філософії, де він стоїть на ідеалістичних позиціях; основоположник операціоналізму. Член низки академій наук. Медаль Б. Румфорда. Президент Американського фізичного товариства (1942).