Фарадей Майкл (22.09.1791-25.08.1867) — англійський фізик, член Лондонського королівського товариства (1824). Народився в Лондоні. Навчався самостійно. У 1813 став асистентом Г. Деві в Королівському інституті в Лондоні, у 1825 — директором лабораторії Королівського інституту, змінивши на цій посаді Г. Деві, у 1833 —62— професор кафедри хімії.
Дослідження в галузі електрики, магнетизму, магнітооптики, електрохімії. У 1821 вперше здійснив обертання магніту навколо провідника зі струмом і провідника зі струмом навколо магніту, створивши тим самим лабораторну модель електродвигуна. У цьому досліді наочно проявився зв'язок між електричними і магнітними явищами. Не випадково, що того ж року Фарадей поставив собі за мету «перетворити магнетизм на електрику». У 1831 відкрив явище електромагнітної індукції — виникнення електричного струму в провіднику при зміні магнітного потоку через контур провідника. У наступні роки детально вивчив відкрите ним явище і встановив закони електромагнітної індукції, відкрив (1835) екстраструми при замиканні і розмиканні та встановив їхній напрямок.
Використовуючи величезний експериментальний матеріал, Фарадей довів тотожність відомих тоді видів електрики: «тваринної», «магнітної», термоелектрики, електрики, що виникає від тертя, гальванічної електрики. Прагнення з'ясувати природу електричного струму привело його до експериментів з проходження струму через розчини кислот, солей і лугів. Результатом цих досліджень було відкриття у 1833 законів електролізу (закони Фарадея). Крім великого практичного значення, ці закони стали також суттєвим аргументом на користь дискретного характеру електрики. Ввів поняття: рухливість (1827), катод, анод, іони, електроліз, електроліти, електроди (1834), винайшов (1833) вольтаметр. У 1845 відкрив діамагнетизм і у 1847 — парамагнетизм. Виявив (1845) явище обертання площини поляризації світла в магнітному полі (ефект Фарадея). Останнє було першим експериментальним доказом зв'язку між світлом і магнетизмом і поклало початок магнітооптиці.
У роботах Фарадея з електромагнетизму важливим також є поняття поля. Він першим у 30-х роках ввів поняття поля, у 1845 вжив термін «магнітне поле», чітко сформулював свою концепцію поля у 1852. На думку А. Ейнштейна, ідея поля була найоригінальнішою ідеєю Фарадея, найважливішим відкриттям з часів Ньютона. У Ньютона та інших учених простір виступав як пасивне вмістилище тіл і електричних зарядів, у Фарадея ж простір бере участь у явищах. «Треба мати могутній дар наукового передбачення, — писав А. Ейнштейн, — щоб розпізнати, що в описі електричних явищ не заряди й не частинки описують суть явищ, а радше простір між зарядами і частинками». Для опису електричних і магнітних явищ Фарадей увів уявлення про електричні й магнітні силові лінії, які він, щоправда, вважав реально існуючими. Є творцем учення про електромагнітне поле. У 1846 в мемуарі «Думки про променеві коливання» висловив ідею про електромагнітну природу світла.
У 1837 виявив вплив діелектриків на електричну взаємодію (поляризацію діелектриків) і ввів поняття діелектричної проникності. Висловив думку про поширення електричної і магнітної взаємодій через проміжне середовище. У 1843 експериментально довів закон збереження електричного заряду. Близько підійшов до відкриття закону збереження і перетворення енергії, висловивши (1840) думку про єдність сил природи (різних видів енергії) та їхнє взаємне перетворення.
Був популяризатором фізики, зокрема широко відома його книга «Історія свічки», перекладена майже всіма мовами світу.
Член Петербурзької АН (1830).