Вальтер Антон Карлович (24.12.1905—13.08.1965) — радянський фізик, академік АН УРСР (1951). Народився в Петербурзі. Закінчив Ленінградський політехнічний інститут (1926). У 1924 — 30 працював у Ленінградському фізико-технічному інституті, з 1930—у Харківському фізико-технічному інституті АН УРСР (з 1945 — завідувач відділу), одночасно
у 1937—65 — професор, завідувач кафедри Харківського університету. Роботи присвячені фізиці діелектриків і напівпровідників, техніці високих напруг, фізиці і техніці вакууму, фізиці атомного ядра, прискорювальній техніці, фізиці високих енергій.
Досліджував електричні і механічні властивості діелектриків, електричні і фотоелектричні властивості напівпровідників. Розробив першу фізичну теорію явищ діелектричних втрат. У 1932 разом з О. І. Лейпунським, К. Д. Синельниковим і Г. Д. Латишевим вперше в СРСР розщепив атомне ядро штучно прискореними протонами. Керував спорудженням низки електростатичних прискорювачів і лінійного прискорювача електронів на 2 млрд. еВ і проведенням на них експериментів з фізики ядра і елементарних частинок. Разом з К. Д. Синельниковим розробив і побудував (1938 — 41) перші в нашій країні дифузійні масляні насоси.