Френель Огюстен Жан (10.05.1788-14.07.1827) — французький фізик, член Паризької АН (1823). Народився в Брольї. Закінчив Політехнічну школу (1806) і Школу мостів і доріг (1809) у Парижі. Працював інженером з ремонту та будівництва доріг у різних департаментах Франції, з 1817 — у Політехнічній школі.
Роботи присвячені фізичній оптиці. Ще в 1811 під впливом Е. Малюса почав самостійно вивчати фізику і незабаром розпочав експериментальні дослідження з оптики. Перевідкрив у 1815 принцип інтерференції, доповнив відомий принцип Гюйгенса, ввівши (1816) уявлення про когерентність елементарних хвиль та їх інтерференцію (принцип Гюйгенса — Френеля). Виходячи з цих двох принципів, розробив у 1818 теорію дифракції світла. Вперше розглянув дифракцію від краю і круглого отвору. Виконав досліди з бідзеркалами (1816) і біпризмами (1819) з інтерференції світла, що стали класичними. Досліджував інтерференцію поляризованих променів. Довів у 1821 поперечність світлових хвиль (до ідеї поперечності прийшов у 1819 незалежно від Т. Юнга). Відкрив у 1823 еліптичну і кругову поляризації світла. На основі хвильових уявлень пояснив хроматичну поляризацію та обертання площини поляризації світла, подвійне променезаломлення. Встановив (1823) закони відбиття і заломлення світла на плоскій нерухомій поверхні розділу двох середовищ (формули Френеля). Поряд з Т. Юнгом є творцем хвильової оптики. Винайшов низку інтерференційних приладів (дзеркала Френеля, біпризма Френеля, лінза Френеля).
Досліджував проблему впливу руху Землі на оптичні явища, поклавши (1818) початок оптиці рухомих тіл. Висловив думку про часткове захоплення ефіру і вивів коефіцієнт захоплення світла рухомими тілами (дав формулу зміни швидкості світла). Однак ці його висновки отримали своє пояснення лише в теорії відносності.
Член Лондонського королівського товариства (1825). Медаль Б. Румфорда.