Фрьоліх Герберт (народився 9.12.1905) - англійський фізик-теоретик, член Лондонського королівського товариства (1951). Народився в Рексінгені (Німеччина). Закінчив Мюнхенський університет (1930). У 1935 — 48 працював у Бристольському університеті, у 1948 — 73 — професор Ліверпульського університету.
Дослідження присвячені фізиці твердого тіла, надпровідності, теорії поля, мезонній фізиці. У 1937 дав повну теорію гальмування електронів в іонних кристалах (теорія ударної іонізації Фрьоліха), разом з Ф. Зейтцем запропонував кількісну теорію залежності пробивної напруженості поля від товщини (теорія пробою за Фрьоліхом). Незалежно від інших розвинув (1939) теорію розсіяння електронів і дірок на оптичних коливаннях ґратки. Побудував теорію довжини вільного пробігу електронів у полярних кристалах. Першим дослідив (1947) вплив розупорядкування на спектр електронних станів. Розробив теорію поляронів (1950).
Незалежно від Дж. Бардіна розробив у 1950 теорію надпровідності, засновану на розгляді електронно-фононної взаємодії (модель Фрьоліха), у якій передбачив ізотопічний ефект. У 1953 — 55 дав феноменологічну теорію збудження плазмових коливань електронами, що проходять крізь тверде тіло, зокрема крізь метал. Незалежно від інших побудував (1938) векторну мезонну теорію ядерних сил, передбачив існування нейтрального мезона.
Медаль М. Планка (1972).