Skip to main content
Вся фізика

Гапонов-Грехов Андрій Вікторович

Гапонов-Грехов Андрій Вікторович ( народився 7.06.1926) — радянський фізик, академік (1968, член - кореспондент 1964). Народився в Москві. Закінчив Горьковський університет (1949). У 1952 — 55 працював у Горьковському політехнічному інституті, з 1955 — завідувач відділу, заступник директора Науково-дослідного радіофізичного інституту, з 1977 — директор Інституту прикладної фізики АН СРСР (Горький). Наукові дослідження в галузі електродинаміки та електроніки НВЧ, електроніки великих потужностей, фізики плазми, нелінійної оптики, фізики міліметрових і субміліметрових довжин хвиль, теорії нелінійних хвильових процесів, теорії коливань, аналітичної динаміки. Заклав основи загальної аналітичної теорії електричних машин. Сформулював (1959) ідею про можливість виникнення індукованого випромінювання в потоці збуджених неізохронних осциляторів, на основі якої були розроблені потужні генератори електромагнітних коливань міліметрового і субміліметрового діапазонів з використанням відкритих резонаторів і спеціальних кріомагнітних систем для створення сильних магнітних полів (гіротрони). Розв'язав ряд задач, пов'язаних з особливостями взаємодії релятивістських електронних пучків з електронними хвилями, і розробив рекомендації щодо створення різних генераторів імпульсів потужного когерентного НВЧ випромінювання. За теоретичне і експериментальне дослідження індукованого циклотронного випромінювання, на основі якого були створені мазери на циклотронному резонансі, удостоєний у 1967 Державної премії СРСР. Сформулював пропозиції щодо локалізації і прискорення плазми ВЧ полями. Ввів (разом з М. А. Міллером) поняття високочастотного потенціалу, що дало можливість скласти прості рівняння, які описують динаміку нелінійних електромагнітних явищ у плазмі. Вивчає взаємодію інтенсивних електромагнітних хвиль з плазмою, нагрівання щільної плазми інтенсивним випромінюванням, зокрема, її нагрівання в «Токамаках» з використанням електронного циклотронного резонансу. Вперше теоретично (з Г. І. Фрейдманом) та експериментально (з І. Г. Катаєвим) вивчив ударні електромагнітні хвилі, а також деякі автоколивальні хвильові системи.