Біо-Савара закон

Біо-Савара закон визначає напруженість магнітного поля, створюваного електричним струмом. Відкритий французькими фізиками Ж. Б. Біо (J. В. Biot) і Ф. Саваром (F. Savart) у 1820 і сформульований у загальному вигляді французьким ученим П. Лапласом. Згідно з Біо-Савара законом, малий відрізок провідника Δl (рис.), по якому тече струм I (відрізку Δl приписують напрямок струму I), створює в точці М, що перебуває на відстані v від Δl (Δl≤r), магнітне поле напруженістю ΔH=k(IΔlsin v)/r² . Тут Δl — кут між Δl і радіусом-вектором r, проведеним від відрізка до точки М, a k — коефіцієнт пропорційності, що залежить від вибору системи одиниць. У системі одиниць Гаусса k=1/c, у системі СІ k=1/4π. Напрямок ΔН визначається правилом буравчика. Повна напруженість магнітного поля Н, створюваного в точці М провідником зі струмом, дорівнює векторній сумі напруженостей магнітного поля ΔН від усіх ділянок Δl провідника. Зокрема, на відстані d від протяжного (довжиною >= d) прямого провода зі струмом повна напруженість магнітного поля H=k•2I/d; у центрі кругового контуру радіуса R зі струмом H=k•2πI/R, а на його осі в точці, віддаленій від площини контуру на відстані d>=R, H=k•2πR²I/d³; на осі соленоїда, що містить n витків на одиницю довжини, H=k•πnI.
Біо-Савара закон можна розглядати також як закон, що визначає магнітну індукцію ΔВ (у системі Гаусса ΔB=μΔH, у СІ ΔB=μμ₀ΔH, де μ — магнітна проникність середовища, (μ₀=4 π•10^-7 Гн/м — магнітна проникність вакууму).