Бора-Ван Левен теорема - теорема класичної статистичної фізики, згідно з якою намагніченість системи електронів у постійному зовнішньому магнітному полі за умов статистичної рівноваги дорівнює нулю; доведена в 1911 данським фізиком Н. Бором (N. Bohr) і узагальнена в 1919 нідерландським фізиком Йоганною ван Левен (J. van Leeuwen). Бора-Ван Левен теорема показує, що в межах класичної статистичної механіки заряджених частинок не можна пояснити феромагнетизм, парамагнетизм і діамагнетизм. Як було показано пізніше, магнетизм речовин зумовлений квантовими властивостями частинок, що складають речовину.