Гавіола Енріко ( народився 31.08.1900)-аргентинський фізик. Народився в Мендосі. Навчався в університеті Ла-Плати (1917—20), Геттінгенському (1922-23) і Берлінському (1923-25) університетах (в останньому працював під керівництвом П. Прингсгейма до 1927). У 1928 працював у Технологічному інституті Карнегі (США), у 1929-31-в університеті Ла-Плати, у 1931-36 та 1958 — 61 — професор університету в Буенос-Айресі, у 1937 — 47 та в 1956 у Національній астрономічній обсерваторії в Кордові (з 1940 — директор), у 1957 — професор університету в Тукумані, 1962 — у Сан-Хуані, з 1963 — у Ріо-Негро.
Наукові дослідження присвячені оптиці та астрофізиці. У 1924 разом з П. Прингсгеймом (незалежно від інших) відкрив явище концентраційної деполяризації, показавши, що ступінь поляризації люмінесценції сильно залежить від концентрації речовин у розчині, швидко зменшуючись у міру її зростання. Створив один із перших флюориметрів, використавши при цьому комірку Керра. Вперше виміряв за його допомогою величину тривалості збудженого стану молекул для ряду барвників у розчинах.
У 1944-50 та 1952-54-президент Асоціації фізиків Аргентини.