Гайтель Ганс Фрідріх (16.07.1855—15.08.1923) — німецький фізик-експериментатор. Народився в Брауншвейзі. Навчався в Гайдельберзькому (1875—77) і Берлінському (1877-79) університетах. У 1879-1920 викладав у гімназії у Вольфенбюттелі (з 1896 — професор).
Дослідження, які він здійснював разом із Ю. Ельстером, стосуються провідності газів, термоелектронної емісії, іонізації в атмосфері, фотоефекту, радіоактивності, фотоелектричних методів вимірювань, катодних променів. У 1899 вони висловили думку про перетворення елементів у радіоактивних процесах, виявили радіоактивність Землі (1903), визначили значення періоду піврозпаду полонію (1906), досліджували радіоактивність різних тіл (1907). У 1903 незалежно від В. Крукса виявили ефект сцинтиляцій, досліджували односторонню провідність вакуумного простору, у 1910 впровадили в техніку фотоелементи, створивши промисловий зразок вакуумного фотоелемента. Побудував катодну трубку. У 1903 разом із Ю. Ельстером дійшов висновку про існування випромінювання, здатного постійно іонізувати повітря.