Гайтлер Вальтер Генріх (2.01.1904-15.11.1981) — фізик-теоретик. Народився в Карлсруе. Закінчив Мюнхенський університет (1926). У 1927 — 33 працював у Геттінгенському університеті. Емігрував до Англії і в 1933—41 працював у Бристольському університеті; в 1941—49 — професор Інституту перспективних досліджень у Дубліні (з 1946 директор). У 1949 —74 — професор Цюріхського університету.
Роботи присвячені квантовій теорії, квантовій механіці, квантовій електродинаміці, фізиці космічних променів, теорії ядерних сил, мезонній фізиці, філософії науки. Разом з Ф. Лондоном вперше наближено розрахував молекулу водню (метод Гайтлера — Лондона), чим було покладено початок квантовій хімії.
Разом з Г. Герцбергом визначив (1929) статистику ядра азоту, показавши, що воно повинно підпорядковуватися статистиці Бозе — Ейнштейна. Це було вирішальним аргументом проти протонно-електронної гіпотези будови ядер. Передбачив (1934) існування комптонівських процесів вищих порядків, у яких за один елементарний акт утворюються два або більше розсіяних квантів. Разом з Г. Бете розробив у 1934 теорію радіаційних втрат електрона при русі в речовині, незалежно від інших запропонував у 1937 каскадну теорію електронних злив у космічних променях. Побудував (1938) векторну мезонну теорію ядерних сил. У 1940 запровадив уявлення про вищі спінові та зарядові стани, у 1941 побудував квантову теорію радіаційного загасання, застосувавши її до мезон-нуклонного розсіяння.
Член низки академій наук і наукових товариств. Медаль М. Планка (1968) та ін. [117, 561].