Герц Генріх Рудольф (22.02.1857-1.01.1894) — німецький фізик, член-кореспондент Берлінської АН (1889). Народився в Гамбурзі. Закінчив Берлінський університет (1880) і був асистентом у Г. Гельмгольца. У 1885—89 — професор Вищої технічної школи в Карлсруе, з 1889 — Боннського університету.
Основні роботи належать до електродинаміки, одним із засновників якої він є, і механіки. У 1887 в роботі «Про дуже швидкі електричні коливання» запропонував вдалу конструкцію генератора електромагнітних коливань (вібратор Герца) і метод їх виявлення за допомогою резонансу (резонатор Герца), вперше розробивши в такий спосіб теорію відкритого вібратора, який випромінює електромагнітні хвилі у просторі. Користуючись вібратором і резонатором, у 1888 експериментально довів існування електромагнітних хвиль, які поширюються у вільному просторі, передбачених теорією Максвелла. Експериментуючи з електромагнітними хвилями, спостерігав їх відбиття, заломлення, інтерференцію, поляризацію. Встановив, що швидкість поширення електромагнітних хвиль дорівнює швидкості світла. Досліди Герца мали велике значення для визнання теорії Максвелла та її утвердження. Розвиваючи теорію Максвелла, він надав (1890) рівнянням електродинаміки симетричну форму, яка добре виявляла повний взаємозв'язок між електричними і магнітними явищами (електродинаміка Максвелла — Герца). У 1887 спостерігав зовнішній фотоефект, помітивши, що електричний розряд між двома електродами відбувається сильніше (або при меншій напрузі), якщо іскровий проміжок (електроди) освітлюється світлом, багатим на ультрафіолетові промені.
Виходячи з гіпотези, що ефір повністю захоплюється тілами, які рухаються, побудував у 1890 загальну теорію електромагнітних явищ у тілах, що рухаються (електродинаміку рухомих тіл). Однак електродинаміка Герца суперечила деяким дослідам і з часом була замінена електронною теорією Лоренца.
Дослідження Герца присвячені також катодним променям, теорії удару пружних тіл тощо. У роботі «Про проходження катодних променів крізь тонкі металеві шари» (1891) відкрив проникність металів для катодних променів, заклавши тим самим основи для вивчення катодних променів і будови речовини. Побудував механіку, вільну від поняття сили, яка хоча й була цікавою, але мало плідною (введення неголономних зв'язків, трактування механічної системи як системи багатьох вимірів з великим числом ступенів свободи, принцип найкоротшого шляху, або найменшої кривини, — принцип Герца).