Гільберт Вільям (24.05.1544-30.11.1603) — англійський фізик. Народився в Колчестері. Навчався в Кембриджі та Оксфорді. Був придворним лікарем королеви Єлизавети. У 1600 видав твір «Про магніт, магнітні тіла і великий магніт — Землю...», в якому описав свої дослідження (понад 600 дослідів) магнітних і електричних явищ і побудував перші теорії електрики і магнетизму. Встановив, що магніт завжди має два полюси — північний і південний, і, розпилюючи магніт, ніколи не можна отримати магніт лише з одним полюсом; що однойменні полюси відштовхуються, а різнойменні притягуються; що залізні предмети під впливом магніту набувають магнітних властивостей (магнітна індукція); виявив явище посилення природного магнетизму за допомогою залізної арматури. Вивчаючи магнітні властивості намагніченої кулі за допомогою магнітної стрілки, дійшов висновку, що вони відповідають магнітним властивостям Землі, тобто що остання є великим магнітом. Виходячи з цього, пояснив нахилення магнітної стрілки.
Є основоположником науки про електрику. До 1600 вчення про електричні явища залишалося практично на рівні знань Фалеса Мілетського, який відкрив електричні властивості натертого бурштину. Завдяки Гільберту вчення про електрику збагатилося низкою відкриттів, спостережень, приладів. За допомогою свого «версора» (першого електроскопа) показав, що здатністю притягувати легкі тіла (соломинки) володіє не тільки натертий бурштин, а й алмаз, сапфір, карборунд, опал, аметист, гірський кришталь, скло, сланці, сірка, сургуч, кам'яна сіль та ін., які він назвав «електричними». Помітив також, що полум'я знищує електричні властивості тіл, набуті при терті. Після Гільберта електричні і магнітні явища вивчалися дуже повільно, і протягом понад 100 років було отримано мало нового. Теплоту розглядав (1590) як рух частинок тіла. Виступав з критикою вчення Арістотеля і сприяв поширенню в Англії ідей геліоцентричної системи Коперника.