Гольдман Олександр Генріхович (3.02.1884—30.12.1971) — радянський фізик, академік АН УРСР (1929). Народився у Варшаві. Закінчив Лейпцизький (1908) і Київський (1909) університети. В 1914—18 працював у Петрограді в Головній палаті мір і ваги і викладав у Політехнічному інституті. В 1918 —30 — у Київському політехнічному інституті (з 1921 — професор) і в 1929 —38 — професор Київського університету.
В 1923 організував Київську науково-дослідну кафедру фізики і був керівником цієї кафедри до перетворення її в 1929 на Київський науково-дослідний інститут фізики (нині Інститут фізики АН УРСР). В 1929 —38 — директор цього інституту, в 1944 —52— професор Педагогічного інституту у Вологді, в 1952 — 56 — у Балашові, 1956 —у Ростові-на-Дону. З 1959 — завідувач лабораторії Інституту фізики АН УРСР.
Роботи стосуються фізики діелектриків і напівпровідників, електролюмінесценції, історії фізики. Вивчав фотогальванічний ефект, процеси у твердотільних фотоелементах, явища випрямлення у напівпровідниках, на контакті метал — напівпровідник, закономірності вентильного ефекту. Здійснив дослідження інфрачервоної люмінесценції закису міді та електролюмінесценції деяких складних сполук, зокрема здобув і вивчив об'ємну електролюмінесценцію, що супроводжується емісією «гарячих» електронів.
Відіграв велику роль в організації фізичних досліджень в УРСР.