Грімальді Франческо (2.04.1618-28.12.1663) — італійський вчений. Народився в Болоньї, де у 1637—45 вивчав філософію, риторику, теологію, у 1647 здобув ступінь доктора, був викладачем (спочатку філософії, а потім математики) Болонської єзуїтської колегії. У 1651 став священиком.
Основний твір Грімальді «Фізична наука про світло, кольори і веселку», що містив більшу частину результатів його діяльності як фізика-експериментатора і філософа, побачив світ у 1665, уже після його смерті. Відкрив дифракцію світла, систематично її вивчав і сформулював деякі правила. У своєму творі детально описав явища поширення світла, відбиття, заломлення, дифракції, бачення, виклав свої уявлення (щоправда, суперечливі) щодо природи світла, розробив теорію кольорів, вважаючи колір «модифікацією світла». Описав сонячний спектр, здобутий за допомогою призми. Разом з Дж. Ріккіолі визначив (1662) величину поверхні Землі.